слідовність циклів взаємодії, що складаються з взаємних стимулів і реакцій злочинця та потерпілого. Досить виразно з цього приводу висловилися західні й вітчизняні віктимологи, які проаналізували поведінку жертви, але приділили увагу лише в теоретичному плані міжособистісній взаємодії злочинця та жертви.
   Для усвідомлення того, що цим злочинам здебільшого передує конфліктна ситуація, достатньо навіть звернутися до формулювань кримінального кодексу.
   Узагальнення значного числа фактів насильницьких проявів у суспільстві дозволяє дійти висновку, що міжособистісний конфлікт є джерелом більшості випадків застосування насильства.
   Як специфічний різновид конфліктів, що стосуються сфери правових відносин, можна виділити конфлікти в кримінально-правовій сфері, або кримінальні конфлікти. Кримінальний конфлікт, звичайно, специфічний насамперед своїм результатом, завершальною стадією, що нерідко характеризує особливості його виникнення та розвитку. Насильницький злочин, що викликає кримінальний конфлікт, є результатом і проявом особливих механізмів динаміки конфлікту. Сам факт застосування насильства в конфлікті характеризує його як конфлікт інтересів.
   Тривалі конфлікти - це здебільшого ціла серія конфліктних епізодів. Суб'єктами таких конфліктів є родичі, члени родини, співмешканці, сусіди, знайомі, товариші по службі, у відносинах яких накопичується ворожість, постійно присутні елементи розбіжностей, періодично виникають спірні теми. Завершує такі конфлікти конкретний епізод взаємодії, що й реалізується в злочині. Але сам цей заключний епізод зумолено загальним станом відносин, напруженість яких досягає критичного рівня. Конкретні теми розбіжностей тут варіюються - це може бути проблема влади та підпорядкування в міжособистісних стосунках людей, що спільно проживають, проблема володіння і поділу майна, аморальна та розбещена

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>