ації механізму та динаміки юридичного конфлікту зупинимося на понятті кримінального конфлікту.
   Навряд чи є потреба спеціально доводити те, що злочин, злочинна поведінка й інтереси злочинця суперечать інтересам суспільства і його окремих громадян. Загальновідомо, що саме кримінальне законодавство захищає вищі цінності суспільства, а відтак і життєво важливі суспільні інтереси. Злочин означає ніщо інше як те, що правосуб'єктна особа «переступила» закон. У кримінально-правовій і кримінологічній літературі міркування на подібні теми давно вже стали загальними. Однак ці банальні думки мають цілком конкретний зміст у застосуванні до предмету цього розгляду.
   Протиріччя злочинних і суспільних інтересів у багатьох випадках проявляються в протистоянні інтересів злочинця і конкретної особи (групи), суспільства (держави) в цілому. Злочин, де є потерпілі, конкретні особи, як правило, створює конфліктну ситуацію, або прямий міжособистісний (міжгруповий) конфлікт, що розв'язується шляхом зусиль приватних осіб, у тому числі самих потерпілих, а також за допомогою державних інститутів у процесі кримінального судочинства. Крадіжка особистого майна та приватної власності, тілесні ушкодження і зґвалтування, а також будь-які інші види злочинів становлять собою зневажання особистих або групових інтересів, що завжди створює ґрунт для конфліктів.
   У багатьох випадках злочин не лише створює можливість для конфліктів, а й є їх наслідком. Особливо явно видно причинно-наслідко-вий взаємозв'язок насильницьких злочинів, наприклад, у випадку навмисного вбивства, тілесних ушкоджень, злісного хуліганства.
   Під час створення традиційної кримінологічної моделі аналізу насильницьких злочинів майже не враховують міжособистісну взаємодію між злочинцем і жертвою, що відбувається до здійснення злочину. Тим часом події насильницького злочину зазвичай передує

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>