оведінка суб'єктів протиборства може бути юридичне значимою чи юридичне нейтральною. Будь-яка юридичне значима дія охоплюється поняттям «правова поведінка», яка, в свою чергу, поділяється на правомірну та протиправну поведінку.
   Дії суб'єктів юридичного конфлікту можуть бути юридичне нейтральними, юридичне значущими (правомірними, протиправними, правомірними в одних аспектах і протиправними в інших), юридичне нейтральними в поєднанні з юридичне значимими.
  
   § 3. Типологія конфліктів
  
   Звернімося до класичної типологізації конфліктів. Видатний американський спеціаліст із загальної теорії систем К. Боулдінг згідно з загальною теорією конфліктів поряд Із рівнем організованості сторін поділяє конфлікти на три великі групи: на рівні особистості, групи й організації. Класифікацією трьох організаційних рівнів обумовлено таку типологію:
   1) конфлікти між індивідами;
   2) конфлікти між різними групами;
   3) конфлікти між групами, що мають спільних членів; -,
   4) конфлікти між гомогенними організаціями (наприклад державами);
   5) конфлікти між гетерогенними організаціями (наприклад між державою і церквою);
   6) конфлікти між індивідом і групою (наприклад у сім'ї);
   7) конфлікти між індивідом і організацією (наприклад між громадянином і державою);
   8) конфлікти між групою і організацією.
   Однак, як вважають Кудрявцев і Казимірчук, на яких ми вже посилалися, типологія юридичного конфлікту значно відрізняється від звичайної. Вони визнають, що юридичні конфлікти, як і інші, можна поділити на глобальні та регіональні, групові й міжособистісні, ситуаційні та позиційні, конфлікти інтересів і когнітивні, можуть бути гострими та мляво плинними. Але специфіка юридичного конфлікту визначається насамперед:
   а) галуззю права, в якій відбувається конфлікт; 'J б) структурою норми, що до нього належить; ' в) різновидом правозастосовної установи.
   З

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>