ле насправді це не так;
   2) сторона не усвідомлює, що вона перебуває в правовідносинах з іншою стороною;
   3) одна із сторін вважає, що опонент діє незаконно, тоді як ці дії є правомірними;
   4) одна із сторін вважає, що опонент діє правомірно, тоді як ці дії є незаконними.
   Розв'язання помилкового конфлікту, що не дістав значного розвитку, тобто коли ще не було вчинено дії, які мають юридичні наслідки або ці наслідки незначні, досить просте завдання. Для цього достатньо пояснити помилку стороні, яка її припустила, і стимулювати бажання та можливість виправити цю помилку.
   Значною мірою форми поведінки, які обирає суб'єкт юридичного конфлікту, залежать від ціннісних установок цього суб'єкта. Зрозуміло, що збиток, який буде завдано протилежній стороні, залежатиме від форми обраної протидії. І якщо збитки будуть значні, розв'язання конфлікту буде ускладнене. Тому значної актуальності набуває кваліфікована, всебічна юридична оцінка реальних дій суб'єктів юридичного конфлікту.
   Об'єктивна сторона юридичного конфлікту
   Об'єктивна сторона юридичного конфлікту полягає в характері дій суб'єктів. При цьому неодмінною ознакою конфліктних дій є їх спрямованість на протидію опоненту та прагнення завдати йому шкоди заради задоволення власних потреб.
   Поведінку під час конфлікту за характером умовно можна поділити на наступальну та оборонну. При цьому сторони можуть використовувати на різних етапах і наступальну, і оборонну тактику. За спрямованістю можна виділити значну кількість конкретних форм, ось деякі з них: дії, спрямовані на захват і утримання спірного об'єкту, створення перешкод для діяльності протилежної сторони, дії, спрямовані на знесилення іншої сторони в сферах, не пов'язаних із конфліктом, захват і підкорення суб'єкта, нанесення прямої фізичної та матеріальної шкоди тощо.
   З точки зору диспозиції правових норм конкретна

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>