ва на момент судового розгляду за умови, що приписи цього законодавства не погіршують стан підсудного. Але нормативна система права виникає не сама по собі, її створюють уповноважені органи держави, а отже - конкретні люди.
   Теоретично право мусить фіксувати соціальне найдоцільніші форми взаємодії соціальних суб'єктів. Проте на практиці, за твердженням представників «радикальної кримінології», дуже часто приписи норм права відображають інтереси правлячої еліти. Зауважимо, що норма права завжди є відображенням зіткнення сукупності інтересів кількох соціальних груп. Реалізувати всі інтереси практично неможливо, тому виникає нагальна потреба фіксувати в нормі права ті взірці поведінки, які реалізують інтереси більшості населення. А інтереси, які не відобразилися в нормі права, мусять належати до категорії другорядних для всіх суб'єктів соціальної взаємодії.
   Зрозуміло, що сам законотворчий процес завжди буде конфліктним. Зафіксована законом норма поведінки в подальшому визначатиме правомірність або неправомірність будь-яких дій. Саме тому сам правотворчий процес виступає об'єктом юридичного конфлікту. Цьому аспекту присвячено окремий розділ посібника.
   Суб'єктивна сторона юридичного конфлікту
   Суб'єктивною стороною юридичного конфлікту в правознавстві називають соціально-психологічний механізм конфлікту. Мотиваційна система суб'єктів, що вступають у конфлікт, включає в себе: потреби, інтереси психологічні установки, мотиви, цілі, волю. Всі ці елементи поетапно змінюють один одного, аж доки не дістануть відображення в конкретних діях. Кожна дія починається з наявності потреби. Під потребою розуміють дефіцитний ресурс, якого не вистачає наданий момент суб'єкту діяльності. Типологію потреб за рівнем подано в темі «Особливості правової соціалізації особистості». Усвідомлення суб'єктом діяльності потреби переводить її у розряд

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>