ліфікувати як співучасть у вчиненні злочину як організатор. З погляду соціальної доцільності такої кваліфікації кримінального права можна констатувати абсолютну її доцільність, бо існує висока ймовірність, що злочин не був би вчинений, якби не існувало організатора, або учасники злочинної групи відмовилися б від вчинення злочину під час підготовки, враховуючи невідступність настання кримінальної відповідальності, а відтак організатор - найбільш соціальне небезпечна особа в цій групі. З цього прикладу можна зробити хибний висновок, що організатор, підбурювач та пособник завжди є суб'єктами юридичного конфлікту, але це далеко не так.
   Розглянемо інший приклад. В стосунках умовного подружжя Шевченко намітилася кризова ситуація, що зумовлює постійні сварки. До того часу, доки жоден з членів подружжя не вчинить дій, що ведуть до юридичних наслідків, цей конфлікт не є юридичним. Батько дружини з подружжя Шевченків завжди вважав, що цей шлюб дуже невдалий для його доньки. Тому він організував зустріч доньки з кваліфікованим юристом, який пояснив дружині Шевченко її права щодо майна, нажитого в шлюбі, а також те, що за відсутності неповнолітніх дітей та суперечок з приводу спільно нажитого майна процедура розірвання шлюбу досить проста і здійснюється ЗАГСом. Після цього дружинна вдалася до юридичних дій, що зумовили розірвання шлюбу. В цьому випадку батько дружини Шевченко виступав як організатор і підбурювач, але в межах цивільного права такі діяння не тягнуть за собою юридичної відповідальності, отже, організатор, підбурювач і пособник є лише учасниками юридичного конфлікту, а не суб'єктами. Тому щоб з'ясувати, чи є особа учасником чи суб'єктом юридичного конфлікту, треба чітко усвідомлювати, в межах якої галузі права відбувається юридичний конфлікт.
   Коло суб'єктів юридичного конфлікту мусить охоплюватися поняттям «суб'єкт

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>