соціології права зайвий раз дозволяють стверджувати, що ця галузь наукових знань має свою нішу в системі наукового знання взагалі та соціологічного знання, зокрема, і цю сферу пізнання аж ніяк не можна звести до простої компіляції положень юридичної науки. Вона як окрема галузь загальної соціології має великий і значною мірою поки що не використаний теоретико-методологічний потенціал. Подальше розооблення методологічних проблем соціології права, звісно, насамперед зусиллями соціологів, сприятиме самоусвідомленню цієї науки, підвищенню культури соціологічного мислення, тим самим забезпечить проникнення в глибинні, ще не відомі пласти соціально-правової реальності.
   Використання в повному обсязі досягнень загальносоціологічної думки, сучасних концептуальних підходів до проблем соціального характеру може істотно збагатити наші уявлення про право як соціальний інститут.
   Соціологія права як специфічно визначена складова частина правознавства історично та методологічно зародилася і сформувалася в рамках юридичної науки і практики. Саме у боротьбі з концепціями юридичного позитивізму, на основі соціологічного позитивізму виник та розвивався соціолого-юридичний підхід, зорієнтований на вивчення права перш за все як самодостатнього динамічного соціально-юридичного феномену об'єктивного світу, «права в житті», на розкриття взаємодії і взаємовпливу специфічних для предметної сфери дослідження правознавства внутрішніх чинників і зовнішніх щодо них, не специфічних чинників, які охоплюються сферами досліджень інших наук, для розв'язання суто юридичних проблем.
   Традиції соціолого-юридичного підходу до права, що склалися в юриспруденції, кардинальним чином вплинули і на формування радянської юридичної науки. Розвиток останньої підтверджує її соціологічний характер.
   Саме дія, соціальний характер права, а не його догма, були наріжним

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>