тагоністичні, а низька загальна культура не дозволяє їм домовитися, внаслідок чого вони вступають у протидію один одному.
   Саме конфлікт як форма суспільних відносин, яка передбачає протидію суб'єктів суспільних відносин один одному в процесі досягнення антагоністичних цілей здебільшого зумовлює деструктивні наслідки. І хоча дослідники конфлікту виділяють як негативні, так і позитивні функції, а отже і наслідки конфлікту, історія людства свідчить про значні руйнівні наслідки конфліктних форм взаємодії, а іноді й про загибель цілих цивілізацій.
   Тому проблемам вивчення і особливо розв'язання конфліктів людство завжди приділяло значну увагу.
   Враховуючи той факт, що юридичний конфлікт є різновидом соціального конфлікту, зрозуміти нюанси юридичного конфлікту, не знаючи основних положень теорії соціального конфлікту, неможливо. Тому спочатку розглянемо основні віхи історії формування теорії соціального конфлікту.
   Як ми вже зазначили, вивчення та теоретике-прикладне осмислення конфлікту завжди цікавило провідних мислителів свого часу. Але найчіткіші теоретичні положення щодо конфлікту з'явилися на межі періодів пізнього Відродження та Новітнього часу. Вони були сформульовані такими філософами, як Ж.-Ж. Руссо, І. Кант, Г. Гегель, К. Маркс. Щодо безпосередньо конфліктологічних теорій, то активно їх почали розробляти наприкінці XIX - на початку XX ст. У цей період у вказаному напрямі плідно працювали Г. Спенсер, М. Вебер, Г. Зіммель, В. Парето та інші.
   Сучасні конфліктологічні теорії викладено в працях Л. Козера, Р. Дарендорфа та К. Боулдінга.
   Соціальна теорія проявила інтерес до конфлікту в суспільстві в XIX і на початку XX ст. Але в середині XX ст. помітно зневажливе ставлення до проблеми конфлікту, передусім з боку функціоналістів, які хотіли обґрунтувати унітарну концепцію суспільства та культури, підкреслюючи соціальну

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>