і підвищення по службі індивідів. Форми й методи цієї боротьби історично конкретні та різноманітні. В її арсеналі заохочення доносителів, наближення, опіка «своїх», різні способи тримати людину в постійній психічній напрузі, використання системи прийомів; «відмова в підтримці», «не давати ходу», «штучне розширення критеріїв і оцінок діяльності», «замовчуванняуспіхів», прізвиська, легенди, «розкриття» неіснуючих аморальних вчинків, «робити об'єктом ненависті», брудні плітки тощо.
   Велике значення має засвоєння керівником-домінантом системи антигуманних форм «виграшної поведінки», яка включає в себе, наприклад, такі правила, як «досвідчений гравець не робить такого ходу, якого чекає супротивник», «дій приховано», «добро роби безпосередньо, а зло опосередковано» і т. ін.
   Інтрига - могутній важіль субкультури «фактотум», з допомогою якого можна досягти успіху «зненацька для всіх», ігноруючи симпатії, істину, реальну справу, «підводити людей, які тобі довіряють, приводити їх до життєвої поразки, примушувати терпіти фіаско, залишаючись невпізнаним винуватцем, перебуваючи начебто «в тіні». Особистості, які інтригують, це люди, схильні здійснювати приховані дії, спрямовані на досягнення якихось неблагодійних цілей. Людина інтриги вміє поставити під удар одних, накликати підозру на інших, заговорити третіх так, що її жертви не можуть до кінця зрозуміти, хто ж їх головний ворог. Раптова надумана хвороба у відповідальні моменти - поширений прийом тих, хто інтригує. Наслідки інтриги тим сильніші, чим вище соціальна драбина, на якій перебувають її учасники.
   Не менш ефективним інструментом субкультури «фактотум» є провокація. Своїм фундаментом вона має об'єктивний хід процесів, коли «незворотнє здійснюється швидко». Метою будь-якої провокації є моральне, соціальне або фізичне знищення людини чи групи людей, причому «чужими руками»

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>