» є так званий моббінг (від. англ, mobbing - самосуд), який застосовує керівник-домінант щодо виконавців із метою посилити своє домінування неофіційними методами в звичайних трудових колективах.
   В українській мові еквівалент моббінгу віднайти важко, але, по суті, він означає «глуміння» над людиною з боку колективу, який згуртувався з метою затравити її. В літературі описано близько
   50 варіантів способів такого травлення. Назвемо лише деякі: неофіційне приниження керівником працівника, оцінка доброї роботи як поганої, з тобою не бажають контактувати, ти відчуваєш багатозначні погляди або інші дії з негативним змістом без прямих висловлювань, керівник позбавляє престижної роботи, постійно атакується і критикується виконана тобою робота й приватне життя, людина відчуває ту чи іншу форму переслідування - від наговорів до фізичного насильства.
   Цей вид злочинної субкультури, який ми аналізуємо, часто прямо або опосередковано пов'язано із закріпленням фактичного права домінанта на свавілля щодо виконавця. Звідси - потреба нав'язування цією субкультурою хибних стереотипів свідомості, які несуть спотворені уявлення про різного роду начальників і начебто недієздатність залежних від нього людей. Йдеться про хибні оцінки будь-яких керівників, як «турботливих господарів», які «все знають», «передбачають завжди правильно», «діють завжди в інтересах справи», яким «видніше», «начальник завжди правий», «ініціатива карається», «я маленька людина», «не висовуйся», «однак нічого не зміниш». Наявність стереотипів, які заохочують доноси й анонімки: «як стало відомо з конфіденційних джерел», «ходять чутки...», «вони мене дістали», «прізвища називати не буду» і т. п.
   Невід'ємним атрибутом субкультури «фактотум» є наявність прихованих форм боротьби керівників-домінантів із виконавцем з метою встановлення перешкод для суспільного зростання

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>