ти її усвідомлення до логічного кінця, коли відмовляють в праві на безкарне насильство й свавілля керівникам-домінантам, які обіймають високі посади та своїми незаконнимим діями створюють глибокий дисбаланс соціального життя. Соціологічне охоплення цього явища робить можливим подолати межі суто юридичного аналізу й розкрити тіньовий бік юридичної матерії;
   5) соціологія злочину досліджує субкультуру злочинного світу. В літературі утвердився термін «контркультура», який позначає таку субкультуру, яка не просто відрізняється від домінуючої культури, а протистоїть їй, перебуває в конфлікті з домінуючими цінностями. Субкультура злочинного світу за своїм змістом є контркультурою. В ній складається своя мова, своя система цінностей, норм, законів, своя мораль, специфічна символіка, традиції, своя система навчання злочинній поведінці. Вона протистоїть цінностям суспільства, морально виправдовує злочин. В ній можливе, наприклад, таке суперечливе поняття, як «чесний злодій». Особистість формується і діє відповідно з цінностями й нормами свого кримінального оточення, не сприймаючи цінностей культури суспільства в цілому.
   Контркультура злочинного світу неоднорідна за своєю структурою. Можна чітко зафіксувати як мінімум два її різновиди: субкультура засуджених, які перебувають у місцях виконання покарань, і субкультура «фактотум» (від лат. factotum - роби все), що виникає у керівників-домінантів, які застосовують насильство, не-врегульоване законом, і тому перебувають на волі. Якщо першу вивчено в багатьох її формах, то другу ще належить дослідити в різних напрямах. З тюремною субкультурою її об'єднує те, що остання виникає і розвивається також у неформальних відносинах між людьми. Різниця полягає втому, що субкультура «фактотум» стає сприятливим середовищем, аурою «фактичних злочинів».
   Складовим елементом субкультури «фактотум»

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>