нення, дарування, захоплення (громадських, державних) земель, яке не тягне за собою юридичного переслідування;
   3) вилучення продуктів харчування, засобів до існування (часто за допомогою спеціально розробленої системи «вимушених заходів»), створення штучного дефіциту, штучного голоду, довільне підвищення цін на предмети першої потреби, довільне утримання заробітної плати на низькому рівні, затримка заробітної плати на тривалий час;
   4) до тіньової економіки належать і такі специфічні способи збагачення, як непередбачувані формальними узаконеннями додаткові до заробітку «конвертні» виплати керівникам високого рангу, подарунки «від імені трудового колективу» високим начальникам, отримання засобів від таємних статей держбюджетів, відкриття спеціальних ненормованих особистих банківських рахунків відомим політичним діячам або їх родичам, вилучення грошових збережень людей через неврегульовану правом діяльність акціонерних компаній, використання так званого бартерного обміну для привласнення матеріальних благ, приховування «премій» за довголітню роботу на підприємстві тощо.
   Отже, аналіз позитивної сторони злочину приводить нас до нео-чікуваного результату: ми починаємо розуміти, яку вигоду дає злочин для певної категорії людей, отримуємо можливість абстрагуватися від юридичної форми при усвідомленні сутності злочинного діяння і виходимо на приховану, завуальовану «фактичну злочинність». Остання, як ефір, розлита в суспільстві, але про неї мовчать офіційна ідеологія, політика, статистика, юриспруденція. Фактичні злочини зводять нанівець якісну роботу правоохоронних органів, ставлять під сумнів можливість створення в країні правової держави, а правовий порядок роблять ілюзорним і містичним.
   Введення в гуманітарне знання категорії «фактичний злочин» дозволяє соціології поставити проблему злочинності в повному обсязі, довести

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>