бливі наради» при НКВС і «судові присутствія» з попереднім погодженням вироків з «інстанцією».
   Можна вказати й на такі загальні ознаки репресій, як «фактичних злочинів»: 1) невинність жертв; 2) розправа з людьми на ґрунті наклепницького доносу; 3) утворення спеціальних груп розправи, не передбачених законом, прийнятим демократичним шляхом; 4) створення особливого режиму утримання репресованих; 5) витонченість фізичних розправ із репресованими; 6) кандидат у репресовані завжди являє відверту чи потенційну загрозу індивідуальному пануванню керівника досить високого рангу; 7) негласна реабілітація репресованих; 8) приховування (або відсутність) документів, у яких відображено долі репресованих; 9) юридична індиферентність до винуватців репресій.
   Імовірно, репресії слід кваліфікувати як фактичні політичні злочини, оскільки їх прикривають авторитетом пануючої політичної ідеології, виправдовують стереотипами практичної політики, здійснюються на основі суб'єктивного свавілля переважно відомих політичних діячів, під крилом держави та підкріплюються вагою посади і розмитістю формулювань про її компетенцію.
   Коротко про інший вид фактичних злочинів - насильство в тіньовій економіці. Під тіньовою економікою найчастіше розуміють корисливі, насамперед економічні злочини. Тіньовою економікою називають заборонені законом форми виробничої діяльності і, насамкінець, у тіньовій економіці вбачають фіктивну економіку: приписки, порушення звітності, відхилення від встановлених норм, які дозволяють отримати нетрудовий прибуток.
   Можна виділити групи фактичних злочинів, за допомогою яких керівники-тіньовики набирають економічної сили:
   1) розкрадання державного майна (в різних розмірах) під приводом, який виходить за межі юридичного переслідування (наприклад, продаж державних дач приватним особам за безцінь);
   2) систематичне привласнення,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>