ідальності або пом'якшують кару злочинцям, яким дехто протегує, то вони здійснюють або злочини, або анонімне насильство. Сукупним злочинним результатом, у тому числі й подібної діяльності працівників правоохоронних органів, є жорстке закріплення тенденції збільшення охоплення злочинністю індивідів із трудящих верств. Близько 80 % засуджених (у різних країнах) - це робітники. Фактами анонімного насильства слід вважати всі випадки маніпулювання законами про статус депутата, коли юридичну недоторканність використовують для того, щоб звільнити від відповідальності керівників, які здійснили кримінальні злочини.
   Репресії, як «фактичні злочини», розкривають спосіб дії конкретних осіб. Вони притаманні сваволі керівників високого рангу, нерідко служать методом ствердження їх особистого панування в умовах, коли є можливість прикритися авторитетом держави, її ідеологією, коли наявні втома від політичної діяльності або повна довіра народу до керівників.
   Державна влада - це концентроване, офіційно оформлене й організоване насильство. У репресіях такого ступеня концентрації і організації насильства немає. Навпаки, репресивне насильство маскують, приховують, виводять з-під опіки демократичного суду, діючої юриспруденції, нерідко здійснюють випадкові люди, а не юристи-професіонали. М. Шрейдер, свідчить, що Сталін у одній з телеграм вимагав створити «особливі трійки», куди входили б особливий уповноважений ЦК, голова облвиконкому та перший секретар обкому - люди, далекі від системи судових і правових органів. Саме вони за наказом Сталіна наділялися правом на свій розсуд встановлювати без суду та слідства довільну квоту осіб, яких потрібно було ліквідувати. Для широкого кола осіб ці дії подавалися як справедливі, виконані з дотриманням усіх норм законності. В 30-х роках репресії здійснювалися і такими внесудовими органами як «трійки»,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>