кримінологією як науковою і навчальною дисципліною. Це особливо важливо в системі юридичної освіти.
   Кримінологія вивчає злочинність як сукупність діянь, заборонених законом (під страхом покарання), які здійснено на даній території і в певний час, за певних умов.
   Що стосується соціології, то в ній має місце: 1) багатомірний підхід до дослідження злочину та його соціальних детермінацій. Соціолога, на відміну від юристів і кримінологів, цікавить злочин не тільки з юридичних, а й з інших позицій, а саме як «соціальний біль» суспільства, як прагнення одних пригнітити інших, наслідок впливу оточуючого середовища на індивіда, як різновид дії, яку людина здійснює мінімум раз у своєму житті, як вид поведінки, що відхиляється від норми, злочин, як спосіб життя, досягнення багатства та влади, як форма протесту й насильства. Багатомірне бачення злочину включає і розгляд злочину з позицій потерпілого: як ним сприймається, переживається, а також те, чому потерпілий береться розв'язувати самостійно проблему свого захисту. Багатомірний погляд на злочин підводить нас до тієї дослідницької межі, до тих гносеологічних меж, за якими відкривається тіньова сторона цього феномену. Подібне відбувається тоді, коли злочин, як зло, переходить у свою протилежність і розглядається як добро. Не випадково Ф. Шеллінг писав: «Добро і зло - одне й те ж, лише розглядається з різних сторін»; 2) соціологію цікавить не лише соціальна небезпека, а й позитивна роль злочину в суспільному житті. Цікава з цього погляду стаття Е. Дюркгейма «Норма і патологія». Саме в ній він звернув увагу на позитивну сторону злочину:
   - злочин посилює гостроту переживань людини, а це, відповідно, сприяє формуванню складнішої і досконалішої структури суспільної свідомості;
   - злочин руйнує мораль. Однак сила впливу моралі й не повинна бути надмірною, бо в протилежному випадку

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>