оведінки, техніку вдосконалення злочину, форми групового й індивідуального самозахисту.
   На наш погляд, у соціології злочинності велике значення має і конфліктологічна теорія. Соціальні конфлікти можуть бути джерелом злочинної поведінки людей, фоном, на якому розвивається де-віантність і делінквентність, а можуть бути вектором у розслідуванні конкретних злочинів. Наприклад, Т. Секлін вважає, що конфлікт між кодексами двох або кількох культур часто зумовлює порушення юридичних норм, звичаїв і правил. Найчастіше це відбувається в тих випадках, коли норми права однієї культурної групи переходять в іншу групу. Такого роду конфлікти можуть бути в основі обманів, насильств, убивств із почуття помсти, корупції тощо. Представники Чикагської школи соціальної екології (Р. Парк, К. Шоу, Г. Маккей та ін.) виявили тенденцію впливу конфліктів на розвиток злочинності: «В постійно конфліктуючих групах чи районах (райони соціальної дезорганізації) злочинність значно вища, ніж у звичайних». Досліджуючи причини злочинності серед неповнолітніх, вони виділяють як основну - зіткнення підлітків з інваріантністю форм поведінки, які суперечать нормам моралі, виголошуваним соціальною системою. Не знаходячи виходу з такого роду конфліктів, молоді люди «йдуть» у девіацію і делінквентність. Міжнаціональні конфлікти та війни часто є тією ситуацією, яка сприяє росту злочинності.
   Розглянуті концепції мають загальнотеоретичний характер і становлять насамперед пізнавальний інтерес.
  
   § 2. Специфіка соціологічного аналізу злочину
  
   У правовій науці превалює формальне визначення злочину як суспільне небезпечної дії, забороненої законом під погрозою кримінального покарання. Але юридичний аналіз злочину, на наш погляд, сьогодні вже є недостатнім. Правознавець вбачає злочинну поведінку лише в межах діючої юридичної системи, законодавства конкретної країни.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>