нічної доцільності». Аналогічною є позиція Г. Мена. Він стверджує, що в тому випадку, коли багатство стає символом соціального просування без поєднання з засобами його досягнення, йдеться про соціальну аномію, оскільки мета досягнення грошового успіху поза зв'язком із засобами його досягнення - один із елементів, що породжує соціальну аномію. В тих випадках, коли в суспільстві втрачено контроль над використанням інституційно врегульованих способів отримання багатства, стають все більш звичайними «заборонені» засоби досягнення мети: обман, корупція, аморальність, злочинність тощо.
   Якщо Е. Дюркгейм виділяв соціально-економічний аспект аномії, то Р. Мертон - соціальний і соціально-психологічний. У межах структурно-функціонального підходу він розглядає вплив диференційованого доступу до легальних засобів досягнення культурних цілей у різних соціальних груп і виникнення на цьому фоні девіантності та делінквентності. Досліджуючи американське суспільство він доходить висновку, що найсильніше «спонукання до поведінки, яка відхиляється від норми» у представників нижчої верстви. Він називає і причини: по-перше, професійні можливості людей, які належать до нижчої верстви, обмежені переважно ручною працею і незначною мірою - роботою «білих комірців»; по-друге, з погляду можливостей досягнення стандартів успіху людям неква-ліфікованої праці з їх низькими доходами дуже важко конкурувати «з силою і високими доходами організованого зла, рекету і злочинності». Для таких верств суспільства використання шляхів і засобів, у тому числі незаконних і злочинних, в ім'я досягнення багатства, успіху й визнання в суспільстві, дуже часто зумовлює зростання кількості відхилень від норми в поведінці. Однак низькі доходи, бідність і навіть злидні, властиві нижчій верстві суспільства, - лише складові причин злочинності. Найбільше зростає злочинність

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>