В історії соціологічної думки можна виділити кілька підходів до аналізу злочинності. Зупинимося на найпоширеніших і актуальних.
   Соціологію права цікавить насамперед взаємозв'язок суспільства як соціального організму й злочинності як негативного соціального явища.
   Що означає злочинність для суспільства? В ранніх концепціях соціологів не було однозначної відповіді на це запитання. Наприклад, А. Кетле та Е. Дюркгейм вважали, що злочинність - нормальне явище для суспільства. А. Кетле стверджував, що будь-який соціальний лад передбачає певну кількість і певний порядок злочинів, який випливає з його організації. Е. Дюркгейм у праці «Норма і патологія», визнаючи в цілому патологічний характер злочинності, стверджував потребу наявності цього явища для будь-якого суспільства, підкреслюючи, що «злочинність є одним із факторів суспільного здоров'я, невід'ємною частиною всіх здорових суспільств». Дюркгейм писав: «нормальним є саме існування злочинності за умови, що вона досягає, але не перевищує рівня, характерного для суспільства певного типу, а злочинність зовсім не істота, відокремлена від суспільства, на кшталт паразитичного елементу, не чуже і таке, що не піддається асиміляції, тіло в середині суспільства, це регулярно діючий фактор соціального життя». Підкреслюючи обмеженість статистичного підходу до аналізу злочинності як явища в цілому, Е. Феррі висловив сумнів щодо того, що лише на основі кількісних показників без всебічного аналізу можна робити висновки про сутність злочинності та її місце в суспільстві. Сама постійність цього соціального факту, на його думку, не свідчить про його необхідність, оскільки «...соціальний і навіть біологічний факт може бути постійним і в той же час ненормальним, якщо він відбувається в меншості випадків».
   Загальновідомий погляд юристів (криміналістів, кримінологів та ін.) на злочинність

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>