озу.
   4. Позбутися цих недоліків дозволяє методологія типологічного підходу.
   5. Згідно з типологічною методологією, теоретично виявляють типи кримінальної зараженості особи, та емпірично встановлюють прогностичне вагомі показники та їх питому вагу в процесі формування злочинця.
   6. Деформації системи цінностей особи в основному формуються під впливом дисфункцій інститутів соціалізації.
   7. Основними інститутами соціалізації підлітка сьогодні є сім'я, школа, засоби масової інформації (насамперед телебачення, а згодом прогнозується Internet), безпосереднє соціальне оточення (виробничий або навчальний колектив, група дозвілл-євої діяльності).
   Особливе кримінологічне значення мають неформальні (неофіційні) групи підлітків у сфері неорганізованого дозвілля, поведінка яких нерідко набуває антисуспільного злочинного характеру. Культивування в таких групах пияцтва, наркоманії, статевої розбещеності та інших подібних соціоаномалій (девіантних відхилень) часто дістає передкримінальний і кримінальний (деліквентний) характер. Як передкримінальні виступають особистісні прояви поведінки, за якими з більшою чи меншою вірогідністю можна стверджувати про можливе вчинення злочинів (прогнозувати делінквентність) і застосовувати профілактичні заходи.
  
   Література до теми 8
  
   1. Аберкромби Н., Хилл С., Тернер Б. С. Социологический словарь -М., 2000.
   2. Бєлєнок О. А., Стадній М. В. Девіантна поведінка сучасної української молоді як соціальна проблема / / Уряду України... - К., 2001. - Т. 22. - С. 640-648
   3. Гшшнский Я. И. Социология девиантного поведения как специальная социологическая теория // Социол. исслед. - 1991. - № 4. - С. 74.
   4. ПдеНС Н. СОЦІОЛОГІЯ. -- К., 1999.
   5. Джужа О. М., Корейський С. М. Проблеми девіантної поведінки (кримінологічний аспект) // Науковий вісник. - 1999. - № 1. - С. 179-183.
   6. Дюркгейм Э. О разделении

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>