ід в усуненні детермінант девіантої поведінки дозволяє говорити про високу вірогідність значного зниження девіацій.
   У вітчизняній науці зазначені теорії не дістали поширення, або критикувалися як буржуазні.
  
   § 5. Профілактика девіантної поведінки як рання профілактика злочинності
  
   Запропонована вище типологія девіантної поведінки дозволяє поділити процес профілактики на три етапи. Перший етап - профілактика девіантних дій. Другий етап - профілактика деліктів. Третій етап - профілактика злочинів.
   Зрозуміло, що відхилення від нормативних систем, не санкціонованих державою, менш суспільне небезпечне, ніж відхилення від нормативної системи права. Це пов'язано з тим, що, як ми вже зазначали, всі нормативні системи захищають обумовлену певним рівнем розвитку систему цінностей суспільства. Держава, санкціонуючи нормативну систему права, прагне захистити вищі, декларовані в цьому суспільстві, цінності. Тому, говорячи про меншу суспільну небезпеку девіантних дій, ми маємо на увазі те, що порушується цінність, яка в ієрархії цінностей посіла значно нижче місце, ніж ті, що захищено правом. На цьому етапі ресоціалізація особи ведеться методами, виробленими педагогічною наукою. Серед форм виховання превалює переконання.
   Другий етап передбачає профілактику правопорушень. Важливість цього етапу полягає в тому, що особа, умовно кажучи, «проскочила» етап профілактики девіантних дій, а, отже, зазвичай, має стійкі установки на порушення нормативної системи права. Тому арсенал засобів виховної роботи на цьому етапі мусить бути жорсткішим. Серед форм виховання превалює примус, але примус адміністративного характеру.
   На останньому етапі уповноважені суб'єкти методами, властивими їм, та дозволеними чинним законодавством, впроваджують профілактичні заходи, спрямовані на превенцію злочинності. Цьому етапові властиві жорстка регламентація

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>