ьних питань кримінології - питання причин і умов злочинності.
   2. Теорії Дюркгейма та Мертона є методологічним базисом для соціологічних теорій девіації, розкриваючи основні принципи формування девіантної поведінки.
   3. Згідно з теорією соціальної дезорганізації, яскравими представниками якої були Шоу та Маккей, девіація є наслідком такого стану суспільства, коли культурні цінності, норми, соціальні зв'язки послаблюються, зникають, або вступають у протиріччя. Такий стан суспільства спостерігається в перехідні моменти розвитку.
   4. Культурологічний напрямок теорії девіації, що дістав своє втілення в роботах Селліна, Міллера, Сатерленда, Коєна та інших, дозволяє стверджувати:
   а) «традиції» злочинності розвиваються, зберігаються та передаються в певному соціальному середовищі;
   б) злочинний світ стає могутнім конкурентом для школи та сім'ї у процесі соціалізації підлітків;
   в) обмеження, що постають на шляху вертикальної мобільності, є впливовим фактором девіацій;
   г) значним чинником злочинності є соціальна структура міста, яка містить такі елементи: постійна зміна складу населення, низький рівень соціальної інтеграції в мікрорайонах, конкретні побутові умови;
   д) існує диспропорція як у можливостях скоєння злочинів, так і в досягненні особистого успіху між окремими районами та суспільством в цілому.
   5. Теорія «таврування», подана в працях Беккера та Лемерта, має значну кримінологічну цінність у зв'язку з положеннями про вторинну девіацію. Ці положення вимагають особливого ставлення суб'єктів соціалізації до процесу оцінки девіантних дій неповнолітніх.
   6. Практично всі автори розглянутих теорій стверджують, що наведені ними чинники девіацій є необхідними, але недостатніми умовами поведінки, що відхиляється від норми. Усунення окремих чинників дозволяє значно знизити вірогідність девіантних дій, однак лише комплексний

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>