льних груп і суспільства в цілому». Тим самим абсолютизуються акціоністські, поведінкові аспекти права (особистісний фактор). Сама поведінка особи вивчається в широкому соціокультурному аспекті.
   Для соціології права «життя» права в суспільстві, його дієвість опосередковується цілями, потребами та інтересами тих чи інших осіб, соціальних груп, а факт прийняття офіційної юридичної норми ніколи не розглядається єдиною і достатньою умовою дії права в| суспільстві. Вона досліджує комплексні процеси трансформації і юридичних норм у соціальну поведінку на всіх рівнях - на рівні суспільства, різноманітних соціальних прошарків, колективів, груп та особистостей, з'ясовує, яке відбиття отримують вони у свідомості людей. Особливо важливим для неї є аналіз ролей, оскільки він розкриває зв'язок між соціальними і правовими нормами, об'єктивованими в суспільстві, та способами, за допомогою яких ці норми інтеріоризуються в поведінці особистостей. «Соціологію права, - наголошує Ж. Т. Тощенко, - цікавить не сам процес вироблення, апробації та затвердження норм права, а процес засвоєння їх людьми, розуміння, сприйняття чи несприйняття їх, прагнення дотримуватися їх чи протистояти їм, керуватися ними або уникати їх при розв'язанні життєвих проблем. Соціологія орієнтує на вивчення соціальних функцій права, наслідків, пов'язаних із прийняттям і введенням в суспільне життя правових актів». Соціологія, соціологія права основний акцент роблять на тезисі, що саме діяльність учасників різних форм соціальної взаємодії кардинальним чином впливає на структурну динаміку суспільства та його інститутів.
   По-третє, науковий статус соціології права визначається її місцем у системі наукового знання взагалі та соціологічного, зокрема. Вона є відносно самостійним науковим формоутворенням в загальному процесі соціологічного вивчення і вираження об'єктивної

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>