рахунок ширшого кола форм реалізації, властивих різноманітним нормативним системам.
  
   § 3. Типологія відхилень
  
   Існує значна кількість системоутворюючих ознак, за якими може проводитися типологія девіантної поведінки. Одразу обумовимо, що не будь-яка девіація є негативним явищем. Річ у тім, що певна частина девіацій покликана відтворювати інноваційну функцію, тобто вести до змін суспільних відносин, що забезпечують поступальний розвиток суспільства. Нижче розглянемо лише соціальне негативні типи девіацій, зупинимося на типології, заснованій на виявленні нормативних систем, щодо яких відбувається девіація.
   Зауважимо, що на сьогоднішній день існують терміни, які набувають все більшого поширення - «девіантна поведінка» та «делін-квентна поведінка». З'ясуємо їх поняття.
   Використання цих термінів досить незручне, оскільки дуже часто обумовлює неоднозначність трактування певних ситуацій. Наприклад, якщо суд визнає особу злочинцем, то це автоматично означає, що така особа є делінквентом, тобто порушником нормативної системи права (однією з галузей якої є нормативна система кримінального права) і, відповідно, девіантом, тобто порушником будь-якої нормативної системи. Але якщо ми вважаємо особу девіантом, це ще не означає, що вона є делінквентом, а, тим більше, злочинцем. Таку ситуацію обумовлено перетином змісту цих категорій. На сьогоднішній день співвідношення цих понять таке: найширшим є поняття «девіантна поведінка», яка означає відхилення від будь-якої нормативної системи. Складовою частиною девіантної поведінки є делінквентна поведінка, яка є відхиленням щодо нормативної системи права в цілому. Відповідно, складовим елементом поняття «делінквентна поведінка» є поняття «злочинна поведінка», тобто поведінка, що відхиляється щодо нормативної системи кримінального права.
   На наш погляд, доречно дещо змінити межі термінів

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>