ятих соціальних норм. Один із провідних спеціалістів у галузі дослідження девіантної поведінки Я. І. Гілінський дає таке визначення цієї поведінки: «Вона становить собою соціальне явище, виражене в масових формах людської діяльності, які не відповідають офіційно встановленим або таким, що фактично склалися в даному суспільстві, нормам (стандартам, шаблонам)». Але на практиці деякі норми не вважають дуже важливими. Невідповідність поведінки таким нормам можуть сприймати досить толерантно або навіть деякі ігнорувати.
   Незначні відхилення (deviation) від норми або відхилення від норм, про які ніхто особливо не турбується, мають - якщо взагалі мають - дуже незначні соціальні наслідки, й тому не становлять особливого інтересу для кримінологів, соціологів девіантної поведінки та соціологів права. Соціологія відхилення (deviance) займається переважно тими порушеннями, які значна кількість людей сприймає як шкідливі для основної маси населення. До головних ознак девіації в цьому контексті належать:
   - об'єктивна важливість суспільних відносин, що їх захищає норма, яку порушують;
   - рівень суперечності нормі, яку порушено, інакше кажучи, яку шкоду завдано суспільним відносинам, що їх захищає порушена норма;
   - рівень усвідомлення основною масою населення перших двох факторів.
   З цього погляду, девіантна поведінка - це поведінка, що порушує істотні соціальні норми, які захищають життєво важливі для суспільства відносини, а відтак завдає істотної шкоди і тому засуджується значною кількістю людей.
   Зрозуміло, що вивчення девіантної поведінки за умов, коли вона не має масового характеру, абсурд. Тому ми можемо стверджувати, що спеціалістів у галузі кримінології, соціології права та соціології девіантної поведінки цікавить девіація як масове явище. У цій якості девіантна поведінка має такі характерні риси:
   - однакова спрямованість

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>