3.
   10. Кудрявцев В. Н., Казимирчук В. П. Современная социология права. - М., 1995.
   11. Оксамытный В. В. Правомерное поведение личности. - К., 1990.
   12. Осика І. Правовий нігілізм та правова культура // Право України. - 2001. - № 7. - С. 98-101.
   13. Основы социологии: Учеб. пособие. - М., 2000.
   14. Павленок П. Д. Краткий словарь по социологии - М., 2000.
   15. Піча В. М. Соціологія: Загальний курс. - К., 2000.
   16. Пристанская О. В., Юцкова Е. Н. Методика криминологического изучения правосознания и общественного мнения о преступности. -М., 1990.
   17. Социология- наука об обществе: Учеб. пособие. - Харьков, 1996.
   18. Тощенко Ж. Социология. - М., 1994.
   19. Тригубенко Г. Боротьба зі злочинністю як засіб подолання правового нігілізму // Право України. - 2002. - № 3. - С. 127-129.
   20. Тригубенко Г. Термін «нігілізм»: історія та сучасність // Право України. - 2000. - № 9. - С. 129-132.
   21. Юридическая социология: Учебник для вузов. - М., 2000.
   ТЕМА 8
   СОЦІОЛОГІЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ
  
   1. Девіація. Суть поняття
   2. Норма і відхилення від неї
   3. Типологія відхилень
   4. Теорії девіантної поведінки
   5. Профілактика девіантної поведінки як рання профілактика злочинності
  
   § 1. Девіація. Суть поняття
  
   Теорія девіантної поведінки зароджувалася та розвивалася як відповідь суспільствознавців на актуальну проблему - відхилення від встановлених суспільством норм поведінки. Не можна сказати, що ця проблема постала перед людством лише наприкінці XIX ст., коли Е. Дюркгейм створив теорію аномії, у межах якої і почала розвиватися теорія девіантної поведінки. Проте саме у XIX ст. історично склалася сукупність умов, що стала детермінантою виникнення такої теорії.
   Термін девіація має латинське походження (deviatio - відхилення). Якщо бути точним, це поняття має охоплювати будь-яку поведінку, що відхиляється від загальноприйнятих

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>