спект його інституціонального характеру, крім усього іншого, полягає в тому, що дієвість права забезпечується державними інститутами. «Соціологам властиво скептично оцінювати дієвість правил і норм у досягненні соціальних цілей без підтримки з боку соціальної організації, - цілком резонно зазначає з цього приводу Л. Мейх'ю. - 3 соціологічної точки зору право повинно розумітися як соціальний процес, але все більше з'ясовується, що зрозуміти право як соціальний процес - означає зрозуміти функціональне значення правових норм».
   Соціологи права вивчають соціальне в праві та соціальне призначення права як складової (інституціональної, функціональної, структурної) частини єдиного соціального цілого - соціуму, шляхи і механізми їх взаємозв'язків і взаємодії, правове як специфічний прояв соціального, в єдності з соціальним-неправовим, з'ясовують місце, роль та функції права в суспільстві. Право як соціальний інститут розглядається в широкому пізнавальному контексті - з позицій пізнання зв'язків, підтримання соціального порядку в цілому, в єдності його функціональних і дисфункціональних проявів у суспільному житті. І це не дивно, адже безпосереднім, головним об єктом соціології права, як і будь-якої з численних галузей загальної соціології, є соціальна система, а саме сучасне суспільство як ядро всього соціального.
   По-друге, правова сфера досліджується соціологією права як одна з соціальних підсистем крізь призму взаємовідносин особистості, соціальних груп і суспільства в цілому. Підтвердження цього \ тезису ми знаходимо у наукових працях Е. В. Тадевосяна: «Соціологія, соціологія права досліджують соціологічне в праві, тобто розглядають право як одну з соціальних підсистем, як соціальний інститут. Це означає, що право вивчається з точки зору прояву в ньому! насамперед інтересів, цінностей і норм, дій і взаємодій особистостей,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>