ених показали, що норми права, як такі, безпосередньо на поведінку людини не впливають. Люди значною мірою орієнтують свою поведінку на певні стереотипи, на групову думку. Дослідивши поведінку людей до і після видання норми права, вчені з'ясували, що ефект норми розкривається, якщо вона пройде 4 стадії розвитку:
   1 - актуалізація в нормативному варіанті прихованих життєвих цілей індивіда;
   2 - усвідомлення того, що нова норма є придатнішою для досягнення цілей;
   3 - фіксація нормативного зразка в певних стереотипах;
   4 - дискредитація попередньої норми поведінки.
   Це означає, що норма з самого початку мусить об'єктивно виражати певні життєво важливі інтереси індивіда. Лише в такому разі виконання її стане звичкою; відбудеться перетворення зразка на повсякденну норму, виробиться звичка ставитися до правової норми як керівництва до дії. В результаті норма поведінки, відповідно до нової норми, замінить попередню і можна буде стверджувати, що правова норма змінила поведінку індивіда: він став визнавати ті соціальні цінності, які закріплює та охороняє правова норма.
   Внутрішній бік правомірної поведінки мусить підкріплюватися зовнішніми факторами: змістом і формою вираження правових приписів, здатністю правозастосовчих органів гарантувати реалізацію останніх наявністю санкцій.
   Правомірна поведінка передбачає не лише орієнтацію на норми права, а й уміння обирати способи задоволення своїх потреб та інтересів в межах закону, використовувати і захищати свої права, висловлювати свої правові претензії: бажання і вміння індивіда «вписати себе» в суспільне-правове життя.
   Як зазначалося, в нас немає історичної традиції вважати право найважливішим регулятором суспільних відносин. Право сприймали переважно в репресивному варіанті. Його диспозитивна форма, що регулює більшість повсякденних відносин, була мало знайома широким верствам

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>