ий механізм становить собою внутрішню сторону якогось певного варіанту правової поведінки. Крім внутрішнього боку, будь-яка поведінка має зовнішній бік, який проявляється у відповідності чи невідповідності поведінки людини вимогам правових норм. Але вона завжди має певні внутрішні засади.
   Схожі за зовнішніми характеристиками правові дії, вчинки людей можуть бути продиктовані різними інтересами, цілями, мотивами. Потреби та інтереси є глибинним, внутрішнім стимулом поведінки. Правові дії здійснюють в чиїхось інтересах: власних, третіх осіб, суспільних чи групових, їх різноманітне поєднання, прагнення до певної мети зумовлюють мотиви правової поведінки, серед яких дослідники виділяють:
   - внутрішні переконання в правильності та справедливості вимог правових норм;
   - наявність власної потреби в дотриманні закону;
   - усвідомлення суспільної потреби дотримання закону;
   - свідоме підкорення вимогам закону;
   - усвідомлення власних прав і обов'язків дотримання соціальних, в тому числі правових вимог;
   - усвідомлення групових інтересів, які не суперечать закону;,
   - сором за провину (в тому числі правопорушення);
   - страх перед юридичною відповідальністю;
   - моральні традиції, звичаї;
   - пасивне виконання певних правил за звичкою;
   - внутрішні, вузькокорисливі особистісні інтереси, які не суперечать соціальним;
   - негативні мотиви (помста, ревність), які реалізуються правомірними засобами.
   Як бачимо, правові мотиви поведінки досить різноманітні.
   Вищим типом правомірної поведінки вважають дії та вчинки, які здійснюють з внутрішньою переконаністю у відповідності цих вчинків праву і закону, і за власною внутрішньою потребою - «жити за правом». Правова норма мусить стати невід'ємною частиною внутрішнього механізму поведінки особистості. Перетворення правової норми в звичку робить право керівництвом до дії. Дослідження норвезьких

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>