ігаються, розходяться з правовими нормами, однак людина їм підкоряється.
   Неправомірна поведінка може бути:
   - внутрішньо обумовленою - особистість здійснює правопорушення, усвідомлюючи, що порушує інтереси суспільства чи право третіх осіб, не виконує своїх обов'язків, які випливають із відповідних правових норм;
   - ситуативно-випадковою - правопорушення зумовлено незнанням правової норми або збігом несприятливих обставин.
   Правомірна й неправомірна поведінка є видами правової поведінки, їх об'єднуючою основою є підпорядкованість соціальному контролю в його специфічних, юридичних формах. Єдиного визначення поняття правової поведінки не існує. На думку В. М. Кудрявцева і В. П. Казимірчука, правова поведінка - це соціальне значима поведінка індивідуальних чи колективних суб'єктів, підконтрольна їх свідомості й волі, передбачена нормами права, і така, що має юридичні наслідки.
   Основними ознаками будь-якої правової поведінки (правомірної чи неправомірної) є зв'язок із нормами права: приписуючими, дозволяючими або забороняючими. Поведінка, яка не підпадає під правове регулювання, не може бути правовою. Правомірну поведінку передбачають дозволяючі норми, неправомірну (протиправну) - забороняючі. Обидва види правової поведінки характеризують певни якісний стан правосвідомості. Різноманіття видів правової поведінки характеризує певний якісний стан правосвідомості, воно обумовлено як різною мотивацією поведінки в сфері права, так і різною спрямованістю правової активності окремої особистості та груп.
   Особистість керується в своїй поведінці інтересами, ціннісними орієнтаціями, настановами, які утворюють її мотиваційний механізм у будь-якій сфері соціального буття, в тому числі й правовій. В основі правової поведінки особистості також перебувають певні потреби, інтереси, цілі, які обумовлюють мотиви цієї поведінки. Мотиваційний

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>