ованість у різних соціальних груп та індивідів:
   - знання про право як регулятор суспільних відносин;
   - уявлення про власні права і свободи, відповідальність, а також види діяльності, які регулюються правом;
   - ставлення до правових явищ (до права в цілому, до вимог конкретних норм права, до органів юстиції та їх діяльності);
   - оцінка свого правового становища, чинного законодавства й можливості правової активності.
  
   § 2. Правова поведінка: особливості вивчення в соціології
  
   Правова свідомість тісно пов'язана з правовою поведінкою. Вона впливає на вчинки особистості, спрямовує її дії в правове або не-правове русло. За поведінкою людей можна робити висновок про рівень засвоєння і сприйняття права як регулятора відносин. У поведінці виявляється як слідування нормам об'єктивного права, так і використання особистістю як суб'єктом права юридичних можливостей, що їй належать.
   Разом з тим, між правосвідомістю і правовою поведінкою немає жорсткої відповідності. Реальні дії та вчинки людей демонструють різні варіанти поведінки щодо вимог норм права: можна знати правові норми, наслідки своїх вчинків, але діяти всупереч цьому знанню; можна мати туманні, буденні уявлення про право, закон і діяти за «правовим інстинктом» або правовим почуттям, яке сформувалося вихованням; можна свідомо дотримуватися норм і законів, зі знанням справи використовувати свої права і свободи.
   Дії людини в сфері, що регулюється правом, ділять на правомірні та неправомірні (протиправні).
   Правомірну поведінку поділяють на:
   - об'єктивно правомірну - особистість дотримується правової норми при досягненні власних цілей, в силу внутрішнього переконання;
   - ситуаційно-правомірну - поведінка особистості відповідає прийнятим нормам у конкретній життєвій ситуації, однак внутрішніх переконань немає;
   - законослухняну - інтереси та цілі особистості не цілком

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>