своїй діяльності.
   Правовий «лікбез» з конституційного права проходять і професійні політики, ті, хто бере участь у виборах до органів державної влади різного рівня, члени їх виборчих команд. Як суб'єкти політичних відносин вони виконують свої функції в межах певної правової бази. Знання в тій чи іншій галузі права обумовлюються видом діяльності соціальної групи або окремого індивіда. Через те правові знання можуть бути різними за обсягом і систематизованістю, поєднанням з очевидно не юридичними знаннями, тобто бути двозначними за змістом.
   Правова соціалізація через набуття більшого чи меншого обсягу правових знань, їх застосування на практиці охопила неоднаковою мірою різні верстви українського суспільства - пенсіонерів, військовослужбовців, найманих працівників, керівників підприємств, тих, хто здає в оренду приміщення, платників податків тощо. Точніше було б сказати, що змінився не лише обсяг правових знань різних верств суспільства, змістовна сторона цих знань, але й мотиви отримання знань про право.
   Соціологічне вивчення правосвідомості передбачає не лише констатацію елементів правових знань, поглядів, ідей, уявлень, думок. Залежно від того, які ідеї превалюють, можна говорити про спрямованість стану правосвідомості. Прослідкувавши динаміку, можна зробити висновок про її тип.
   До недавнього часу в правосвідомості більшості українців право асоціювалося із законом, з його імперативною формою. Люди знали про наявність у законі наказу діяти тим чи іншим чином під загрозою санкції, заборон, порушення яких має негативні наслідки. У свідомості рядового обивателя або чиновника закони ототожнювалися з формулою: «Не роби так, інакше...». Знання та уявлення про імперативну форму закону були домінантою стану правосвідомості в дореформений період. Більше того, поняття закону на рівні буденної свідомості часто ототожнювалося

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>