нші галузі права.
   Члени суспільства на рівні буденної правосвідомості можуть оперувати тими самими юридичними поняттями, що й професіонали-юристи. Але часто для рядових громадян вони не мають юридичного звучання. Безперечно, будь-яка людина віднесе до галузі права такі поняття, як закон, злочин, але не кожна пов'язує з правом терміни «держава», «громадянин», «президент», «депутат». Хоча вони одночасно належать і до права, і до політичної сфери, для багатьох громадян вони мають відношення лише до політичної сфери. Мало хто із непрофесіоналів пов'яже поняття «сім'я», «свобода», «власність» із правом, хоча вони давно інтегровані в нього. Знання про «юридичне наповнення» тих чи інших понять залежить як від власної соціальне-правової практики індивідів, так і від правових традицій суспільства. Зазначимо, що правові традиції суспільства впливають не лише на буденне уявлення про право, його прояви, а й на зміст правових теорій, ідей, тобто на науково-теоретичний рівень правосвідомості.
   Отже, науково-теоретична й буденна сторони правосвідомості в сукупності характеризують правосвідомість конкретного суспільства, відображають кожна по-своєму особливості права, його застосування.
   Засновники юридичної соціології ще на початку XX ст. поділили право на «право в книгах» і «право живе» (у житті). Аналогічно російський дослідник правових проблем Ю. І. Гревцов розрізняє два види правосвідомості: застиглу, матеріалізовану в тих чи інших формах (законодавстві, наукових доктринах), і живу. Застиглу правосвідомість він називає вчорашньою, підкреслюючи її оформленість у вигляді правових принципів, концепцій, ідей. Жива правосвідомість - це та, яка функціонує сьогодні, регулює стосунки індивідів, взаємодію груп, організацій, відображає конкретну соціально-правову практику.
   Соціологічне вивчення правосвідомості передбачає розгляд правових

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>