ивної системи права цілком закономірно сприймають як недоцільні або несправедливі. Зрозуміло, що групи належності, чиї інтереси ущемлюють приписами норм права в процесі правової соціалізації, формують у своїх членів негативне ставлення до цих норм. Відповідно членам груп пропонують такі варіанти поведінки:
   - боротьба в складі групи та її організацій за відміну або реформацію несправедливих норм;
   - епатажне ігнорування приписів несправедливих норм на індивідуальному рівні;
   - латентне, з метою уникнення юридичної відповідальності, ігнорування несправедливих норм на індивідуальному рівні.
   На наш розсуд, суттєвим питанням є співвідношення важливості для існування групи інтересів, що ущемляються. Найпростіше визначення інтересу - це усвідомлена потреба. Відповідно, дамо визначення потреби - це такий стан індивіда, групи, суспільства в цілому, коли вони відчувають потребу в певних об'єктах, необхідних їм для існування та розвитку. Цей стан стає спонукальним джерелом діяльності особи, групи, суспільства. Самі потреби мають певну ієрархію. В. М. Кудрявцев пропонує таку класифікацію потреб особи, які досить нескладно екстраполювати на потреби групи та суспільства (див. рис.).
   Реалізація потреб біологічного рівня забезпечує фізичне виживання людини. У разі, якщо ці потреби не реалізовано в обсязі,
  
   потрібному для виживання, інші рівні потреб стають неактуальними. Ми вже говорили, що потреба спонукає суб'єкти відносин вступати в ці відносини заради реалізації потреб. Відповідно, нормативна система права регулює відносини. Отже, якщо певна форма регуляції заважає групі реалізувати мінімум потреб, необхідний для виживання, члени цієї групи постають перед дилемою: або вижити, або не дотримуватися приписів права. Зрозуміло, що здебільшого людина обирає перший варіант - вижити. Тоді вона порушує норми права, що призводить до

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>