однак у правовій соціалізації цей феномен має свою специфіку. Для того, щоб її зрозуміти, потрібно хоча б у загальних рисах пригадати основні відмінності нормативної системи права від інших нормативних систем і проаналізувати співвідношення загальносуспільних, групових та індивідуальних інтересів і рівень відтворення їх нормативною системою права.
   Наведемо ознаки правової норми за навчальним посібником з основ держави і права під редакцією А. М. Колодія та А. Ю. Олійника:
   а) узагальнює типові, тобто такі, що неодноразово повторюються, життєві ситуації;
   б) розрахована на невизначену кількість суспільних відносин;
   в) адресована неперсоніфікованому колу суб'єктів, дозволяє окреслити межі поведінки всіх суб'єктів, які підпадають під таку ситуацію;
   г) діє в часі й просторі за колом осіб безперервно;
   д) чинність дії правової норми припиняється чи скасовується уповноваженими суб'єктами».
   Зрозуміло, що в підручнику подано ідеальний варіант. Такі ознаки правова норма повинна мати, однак не завжди реальні норми відповідають указаному ідеалу. Зокрема, перший постулат говорить про типову форму поведінки, тоді як дуже часто такої усталеної форми відносин просто не існує. Групи, вступаючи в одні й ті самі новоутворення, а тому ще не врегульовані приписами нормативної системи права суспільні відносини, обирають такі форми, які відповідають їх інтересам. Тому одним із найскладніших завдань законодавчої гілки влади є виявлення суспільного інтересу та фіксація його у вигляді норм права. Отже, можна виділити такі співвідношення масштабу відтворення інтересів суб'єктів суспільних відносин у нормах права:
   - норми відображають загальносуспільний інтерес (ідеал якого дуже важко досягти);
   - норми відображають інтереси більшої частини населення;
   - норми відображають інтереси правлячої групи.
   В останньому випадку приписи нормативної

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>