ляється і стверджується як окрема самостійна наукова дисципліна в межах предметної сфери однієї із суміжних наук - юриспруденції або загальної соціології. В цьому сенсі соціологія права можлива і як юридична дисципліна (окрема галузь юридичної науки), і як соціологічна дисципліна (окрема галузь соціології).
   Іноді в літературі з метою розмежування підходів соціологів і юристів до з'ясування предмету пропонується виділяти «соціологію права» як соціологічну дисципліну і «юридичну соціологію» як юридичну дисципліну. Але на теперішній час аналіз літератури вказує, що в більшості випадків ці поняття ототожнюються і це не впливає на перелік та висвітлення проблем. Правда і те, що претензії соціологів частіше залишаються «декларацією про наміри», а в дійсності юристи поки що є лідерами в дослідженні проблем соціології права.
   Підсумовуючи, можна вслід за польським дослідником А. Підгурецьким виділити такі методологічні моменти, які визначають специфіку соціології права як науки:
   1. Соціологія права скерована на те, щоб пізнавати реальну соціальну дійсність в контексті функціонування правових факторів, механізмів впливу права на соціальні відносини і зворотного впливу соціальних відносин на формування права.
   2. Соціологія права ставить своїм завданням пізнання права в його дії і з'ясування умов ефективності цієї дії, вона намагається встановити, які саме правові інструменти є найефективнішими для здійснення змін у політичній думці, в економічних ситуаціях і в між-суб'єктних відносинах між людьми. Вона досліджує можливі негативні наслідки дії права; розкриває підґрунтя різноманітних соціальних міфів, пов'язаних з правом; вивчає генезис таких міфів.
   3. Соціологія права займається проблемами дії права перш за все для того, щоб давати соціотехнічні рекомендації, які дозволили б здійснювати раціональні та ефективні перетворення

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>