чку-матір», «лікаря та пацієнтів», «вчителя та учнів», «поліцейських та розбійників» тощо, тобто діти намагаються брати на себе певні соціальні ролі. Під час такої гри вони вперше навчаються бачити навколишній світ з погляду, що не є їх власним.
   Особливо часто дитина сприймає ролі людини, яка є центральною у її житті. У соціології така людина називається «значуща інша». У нормальних сім'ях «значуща інша» для дітей на цій стадії є, зазвичай, мати або батько. Наприклад, дівчинка намагається поводитися зі своєю лялькою саме так, як поводиться мати з нею самою.
   Третя стадія - ігри за правилами. Вона починається з раннього шкільного віку, коли діти починають брати участь у спортивних та інших іграх, що організовуються за певними правилами. В колективних іграх діти мусять абстрагувати узагальнену роль, виходячи з конкретних ролей окремих учасників. Уявлення про них поширюються, щоб охопити всіх людей однією ситуацією - тобто «командою». Інакше кажучи, діти формують образ «узагальненого іншого». Вони доходять до бачення своєї поведінки з погляду досить великої групи. Це готує їх до бачення своєї поведінки з погляду тих чи інших соціальних груп і спільнот. І думати про свою поведінку таким чином - означає взаємодіяти в думці з самим собою з погляду певної спільноти людей.
   «Узагальнений інший» - це той механізм, через який індивід стає суспільством у мініатюрі. До складу такої особистості входять домінуючі ставлення його до суспільства. Соціальні психологи та соціологи називають цей процес інтерналізацією. У цьому процесі зовнішній соціальний контроль стає внутрішнім самоконтролем. Без цих інтерналізованих ставлень неможлива ані самість людини, ані спільне життя людей.
   З погляду концепції, що її розробив Мід, особистість є структурою тих статусів і ролей, які, коли інтерналізуються, стають самістю людини. Тобто інгредієнти,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>