ю ся (сь): наприклад, оберігатися (тобто - оберігати себе), а також у таких висловах, як «задоволений собою», «незадоволенийсобою», «контролюватисебе», «перевіряти себе», «ненавиджу себе» тощо. Тобто людина взаємодіє не лише з іншими людьми, вона взаємодіє також і сама з собою. Через самість ми здатні спостерігати нашу власну поведінку, реагувати на неї та спрямовувати її тим чи іншим чином.
   Поява та поступовий розвиток самості є центральним процесом у всьому комплексі процесів соціалізації. Самість не надається біологічно, а виникає в ході соціальної взаємодії. Орієнтуючись щодо інших людей, ми складаємо про них певну думку та очікуємо, що вони говоритимуть та робитимуть. Але при цьому ми маємо скласти певну думку і про себе, визначити, як інші люди реагують на наші дії, та зрозуміти, що ми збираємося робити далі.
   Значний внесок у розуміння цих процесів зробили відомі американські соціологи Чарльз Хортон Кулі та Джордж Герберт Мід.
   Конщепи,ія дзеркальної самості Чарльза Хортона Кулі. На початку XX ст. Чарльз Хортон Кулі (1864-1929) використав метафору «дзеркало» для того, щоб описати, як у соціальному контексті виникає наша свідомість. Він дав назву «дзеркальної самості» поняттю про себе, яке формується в людини, коли вона уявляє себе з погляду інших людей, тобто дивиться на себе так, як, їй здається, вони її бачать.
   Кулі поділяв процес формування дзеркальної самості на три етапи.
   Перший етап (уявлення про власний вигляд). На цьому етапі людина уявляє собі, який вигляд вона має на людях, як її люди сприймають. Насамперед ті, ставлення яких до неї особливо важливе, переважно це члени сім'ї та друзі.
   Другий етап (тлумачення реакцій інших людей) - людина уявляє собі, як інші люди оцінюють її вигляд. Хтось, наприклад, може дотримуватися думки, що повних людей інші люди найчастіше сприймають як непривабливих.
   Третій

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>