які дії та виконувати заплановане.
   Безперечно, стимули та підкріплення значно впливають на поведінку людини, однак спочатку вона уявляє собі їх розумово за допомогою знаків. Саме з їх допомогою людина має можливість зрозуміти зв'язок між двома або кількома подіями. Наприклад, сама людина здебільшого не пов'язує перші алергічні реакції свого організму з впливом певного подразника. Це допомагає зробити лікар чи інші, досвідченіші люди. Після цього людина намагається уникнути контактів зі своїм алергеном. Тобто, в цьому аспекті навчання відбулося.
   Теорії розвитку особистості. Процеси, що лежать в основі тренування та спостережницького навчання, є однаковими для дитини й дорослого. Але цього не можна сказати про всі аспекти їх поведінки. Досить чіткі зміни в поведінці, що відбуваються зі зміною певних фаз життя, змушують вважати, що в різному віці вступають у дію суттєво різні процеси. Спираючись на подібні погляди, деякі вчені запропонували стадійний підхід до розвитку особистості.
   Стадійна концепція припускає, що хід розвитку може бути поділено на якісно різні фази. Найпоширенішими теоріями стадійного розвитку є теорія розумового розвитку відомого швейцарського психолога Жана Піаже та теорія морального розвитку американського психолога Лоуренса Кольберга.
   Згідно з теорією Жана Піаже, нормальна дитина проходить чотири стадії когнітивного розвитку, тобто розвитку мислення. Кожна з них визначається наявністю меж тих навичок, яким на цій стадії можна навчити дитину. Діти проходять ці стадії у певній послідовності, хоча й з різною швидкістю та неоднаковими результатами.
   Першу стадію - від народження приблизно до двох років - називають сенсорно-моторною. На цій стадії у дитини розвивається здібність координувати свою моторну активність зі своїми сприйняттями, а також здібність протягом тривалого часу втримувати в пам'яті

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>