дискусійним.
   Зокрема, серед соціологів домінує погляд, що соціологія права - це соціологічна дисципліна. Деякі автори із числа юристів трактують соціологію права як юридичну науку, що нерозривно пов'язана з теорією права. Інші, виділяючи теоретичну та емпіричну соціологію права, відносять першу до загальної теорії права, а другу - розглядають як самостійний напрям досліджень у межах правознавства в цілому. Висловлюють також думку про те, що соціологія права - це самостійна наука, яка являє собою новий напрям у вітчизняному суспільствознавстві.
   Дискусії про природу, предмет, об'єкт і місце соціології права серед інших соціальних і юридичних дисциплін відбуваються і в
   країнах ближнього і далекого зарубіжжя. Німецький дослідник Н. Ріффель вказує з цього приводу на три групи підходів до проблеми дисциплінарного статусу соціології права:
   1. Соціологія права є допоміжною дисципліною в межах правознавства (К. Алевеллін, А. Нусбаум та ін.);
   2. Соціологія права є різновидом загальної теорії права (Е. Дюркгейм, В. Лунштодт, Н. Луман, А. Хегерстрем та ін.);
   3. Соціологія права розглядається як галузь загальної соціології або як самостійна соціологічна дисципліна (М. Вебер, Ж. Гурвич, Є. Ерліх, Р. Кеніг та ін.). В науковій літературі кожен з цих підходів досить солідно аргументований. Але наштовхується на таку ж серйозну контраргументацію.
   Виходячи з того, про що зазначено в § 1, нам більше імпонує точка зору, що соціологія права - це міждисциплінарна галузь наукового знання, яка поєднує в собі пізнавальні ресурси юриспруденції як системи наук про право та державу і загальної соціології, як науки про загальні принципи відтворення, функціонування і зміни форм соціальних взаємодій, в тому числі суспільства як цілісної системи соціальних взаємодій.
   Виникаючи на межі соціології та юриспруденції, соціологія права тим не менше

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>