суспільного розподілу праці. За віковими межами стадія інтеграції охоплює найбільший проміжок часу життя людини - від початку самостійного життя і до смерті. Тому за суттю процесів, що відбуваються на цій стадії, доречно поділити стадію інтеграції на два етапи: трудової соціалізації та посттрудової соціалізації.
   Етап трудової соціалізації охоплює період зрілості людини, коли вона є суб'єктом суспільних відносин, активно відтворюючи соціальний досвід шляхом активної реорганізації та розвитку природного й соціального середовища.
   Етап посттрудової соціалізації охоплює період життя людини, коли вона за своїми фізичними можливостями не здатна брати активну участь у виробничому процесі, спрямовує свою енергію на відтворення соціального досвіду шляхом передання його молодим поколінням.
   Із викладеного зрозуміло, що найбільш насиченими в плані накопичення соціального досвіду та формування системи цінностей є ранні стадії соціалізації. На стадії інтеграції особа лише адаптує окремі елементи вже сформованої системи цінностей до швидкоплинних суспільних відносин. Тому, розглядаючи питання інститутів соціалізації, ми повинні приділити увагу тим із них, які роблять вагомий внесок у формування особи на ранніх стадіях соціалізації.
   Інститути соціалізації
   Протягом усієї історії існування людства провідним інститутом соціалізації особи була, є і залишається сім'я. Як відомо, основною функцією сім'ї є відтворення нових членів суспільства як на біологічному, так і на соціальному рівні. При цьому народна мудрість свідчить, що з двох компонентів відтворення перевага надається саме соціальному - «батько й мати не ті, хто породили, а ті, хто виховали». Унікальність інституту сім'ї полягає в тому, що батьки - перші люди, кого зустрічає в цьому світі дитина. Протягом тривалого періоду суспільство сприймається дитиною опосередковано, через

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>