деяких прошарках населення створюється дуже своєрідна психологічна атмосфера майже повної безкарності злочинців. «Ця обставина, - пише автор, - по-перше, знижує загальнопопереджувальне значення покарання; по-друге, стимулює нестійких людей у критичних для них ситуаціях йти на правопорушення; по-третє, породжує необгрунтовані вимоги «посилити», «підсилити» покарання.
   За даними О. І. Марцева, з 147 обстежених ним злочинців 90 в момент здійснення злочину не боялися покарання, ставилися до нього байдуже. Однак після засудження й направлення в місця позбавлення волі страх покарання у багатьох посилився. Це свідчить про те, що загальнопревентивний вплив кримінально-правових норм був недостатнім, неадекватним справжній суворості юридичних наслідків злочину.
   Особливо наочно це спостерігається щодо підлітків. За даними К. Е. Ігошева, 28,7 % з числа опитаних ним неповнолітніх правопорушників заявили, що не знали про кримінальну відповідальність за вчинені ними діяння, а 4,1 % «чули, але не вірили». Багато хто сказав, що про відповідальність вони знали («посадять на п'ятнадцять діб, «покарають у школі», «посварять на роботі» і ін.), але не думали про кримінальне покарання. Близько 9 % підлітків і 5 % юнаків указали на неправильні уявлення про кримінальну відповідальність як на одну з головних причин здійснення ними злочинів.
   З усіх цих даних можна зробити висновок, що характер юридичних наслідків вчинку, в тому числі й ступінь суворості покарання, належить до числа факторів, які у ряді випадків суттєво впливають на вибір варіантів поведінки. Зрозуміло, значення цього фактора щодо різних типів особистості різне. Людина з високим рівнем моральної свідомості не має потреби в зважуванні «вигод» від злочину чи «ризику» зі суворою санкцією; вона вже в силу своїх моральних переконань не вчинить діяння, забороненого законом. З іншого

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>