и довіру близьких, друзів, знайомих, а в кінці переліку - острах покарання й усвідомлення невигідності злочину.
   Лише 9 % міських жителів однієї молодої промислової області посилалися на страх перед покаранням як на головний мотив, що утримує від злочину. У селі цей відсоток виявився ще вищим.
   До подібних висновків привело вивчення правових позицій понад 4000 осіб дорослого населення, проведене співробітниками Інституту держави і права в ряді регіонів України та за її межами (див. дані дослідження).
   Правова позиція Робітники,0/ /0 Колгоспники,0/ /0 Фахівці,0//0
   Принципова 42,4 40,1 47,9
   Острах санкції 21,5 24,7 20,0
   Звичка (стереотип) 21,2 22,0 24,2
   Інші причини 5,6 6,2 4,8
   Важко відповісти 9,6 7,2 3,4
   Та обставина, що переважним мотивом стримування від вчинення правопорушень є не побоювання санкції, а принципово позитивне ставлення до закону, згода з вимогами норм, дуже показова з погляду характеристики рівня моральної свідомості населення.
   Численні конкретні соціально-психологічні та правові дослідження показують, що уявлення про суворість відповідальності має неабияке попереджувальне значення. З наведених вище даних видно, що для певного прошарку громадян страх перед законом відіграє стримуючу роль. Саме в цих межах і слід розглядати питання про значення суворості майбутнього покарання.
   І. І. Карпець наводить результати проведеного опитування понад 200 громадян у віці від 25 років. Вони свідчать про те, що багато громадян неправильно уявляють собі характер санкцій карного закону. А це, безперечно, негативно позначається на його силі. Наприклад, 40 % опитаних не знали, що максимальний строк позбавлення волі - 15 років. Інші ж стверджували, що максимальні строки покарання становлять 20 і 25 років, однак у силу «заліків робочих днів» вони не відбуваються і покарання є нереальним. На основі подібних уявлень у

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>