дходу». Таким галузям соціології, як, зокрема, і соціологія права, цей міждисциплінарний характер властивий з моменту появи, а фактичні соціолого-юридичні дослідження стають настільки міждисциплінарними, що, власне кажучи, питання про те, зараховувати соціологію права до науки права (теорії права) чи до соціології, як би втрачає сенс.
   Отже, узагальнюючи, підсумовуючи все викладене, можна з певною обґрунтованістю сказати, що наукові соціолого-правові дослідження, які покликані безпосередньо задовольняти потреби практики та сприяти вирішенню актуальних, складних і багатоаспектних проблем, повинні мати комплексний характер, звісно, при авангардній ролі однієї з наук: юриспруденції чи соціології. По суті, йдеться про концептуальну відмінність юридичного і соціологічного підходів до проблем правової реальності, зумовлену дисциплінарними особливостями правознавства і соціології, специфікою предметів їх наукового інтересу, вивчення і вивченості (науково-професійної компетентності), юридичної і соціологічної думки. Інакше кажучи, головне не стільки в тому чи іншому наборі соціально-правових тем і проблем, скільки в сутності їх осмислення і тлумачення з позицій певного предмета, в руслі його концептуального розгортання та конкретизації в загальному контексті сучасної правової і соціологічної думки.
  
   § 2. Дискусійний характер визначення предмета соціології права
  
   Пройшло майже 100 років з того часу, коли один із класиків соціології Еміль Дюркгейм, проводячи диференціацію основних напрямів соціологічного знання, виділив і такий напрям, як соціологія права.
   На V Міжнародному соціологічному конгресі (1962 р.) соціологію права було офіційно визнано галуззю наукового знання.
   У наш час вітчизняна соціологія права проходить стадію формування, а питання про її природу, об'єкт, предмет і місце серед інших суспільних наук залишається

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>