ення цілей норми, поставлених законодавцем, то стає очевидним, що він визначається багатьма факторами, які іноді важко виділити, а ще важче - визначити міру їхнього впливу на кінцевий результат.
   Для класифікації умов ефективності дії права велике значення має використання системного підходу. Правові норми слід розглядати як частину (елемент) складної соціальної системи, що містить не лише правову надбудову в цілому (в тому числі й правові установи, правосвідомість і т. ін.), а й суспільні відносини неправового характеру, культуру, ідеологію, державні установи, громадські організації тощо. Кожен елемент соціальної системи, що має те чи інше значення для нормального функціонування права, в цьому сенсі може бути витлумачений як певна умова ефективності права. Однак зрозуміло, що ступінь значимості кожного елементу нерівноцінний: серед них може бути важливіший і менш важливий щодо певної історичної обставини та змісту конкретної правової норми, умов її застосування і реалізації.
   Останніми роками намітилося два основних підходи до класифікації факторів, що впливають на ефективність норм, відповідно до визначення умов їхньої ефективності.
   Один підхід пов'язано з виділенням у зовнішньому середовищі, в якому діє право, основних об'єктивних і суб'єктивних властивостей, явищ і процесів, у взаємодії з якими правова норма впливає на поведінку громадян і різних соціальних груп.
   Йдеться, наприклад, про такі групи умов ефективності правових норм: а) макросоціальні умови (реальні можливості суспільства, стан суспільної свідомості й т. ін.); б) умови, пов'язані з функціонуванням політичної і правової системи; в) мікросоціальні умови (малі групи, трудові колективи та ін.); г) особистісні умови суб'єкта, який реалізує право.
   Є й інша основа класифікації умов ефективності дії правової норми. У цьому випадку їх поділяють відповідно до

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>