ого права одного суб'єкта та конкретного юридичного обов'язку іншого. Зрозуміло, що в практичних цілях під час спеціального юридичного аналізу галузевого правового матеріалу потрібно здійснювати саме таке розмежування на права та обов'язки. ,
   У ширшому (соціологічному) плані, очевидно, слід мати на увазі, що правовідносини - це складний зв'язок суб'єктів, особистостей (фізичних і юридичних осіб), а не просто їхні права та обов'язки. І це твердження не суперечить відомому положенню: «немає прав без обов'язків, немає обов'язків без прав». У цьому випадку передбачено лише те, що суб'єкт, вступаючи в правовий зв'язок, у тому числі й правовідносини з іншим суб'єктом чи юридичною особою, пов'язує своє конкретне право з кореспондуючими йому обов'язками, не абстрагується від інших своїх прав і обов'язків.
   Стадії соціальної дії права. З викладеного випливає висновок про те, що у функціонуванні соціального механізму права можна виділити принаймні дві основні стадії: формування соціальних передумов і власне дія права. Причому перехід від першої стадії до другої можливий лише за наявності системи щонайменше трьох взаємозалежних факторів: юридичного факту (формальна підстава), що відповідає соціальним умовам (соціальна підстава), що відповідає психологічному орієнтуванню особистості (суб'єктивна підстава).
   Коротко охарактеризуємо цей механізм в цілому. Існує залежність між правом як результатом правогенезу та дією права. Саме існування права виявляється в його дії. З точки зору соціології безглуздо говорити про бездіяльне право, оскільки тоді воно вже не право, а юридична фікція. Діяти ж воно може лише в тому разі, якщо в своєму юридичному вираженні в формі задоволення відповідатиме об'єктивно дозрілим потребам суспільства в праві, правовій природі соціальних відносин. Наявність права припускає і наявність інформації про право.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>