дії права, яке можна назвати антиправовим, тобто викликати правопорушення. Зрозуміло, не сама соціальне деформована свідомість безпосередньо тягне за собою протиправну діяльність суб'єкта.
   Дефекти правосвідомості, негативна психологічна установка особистості мають глибшу суть, аналіз вимагає з'ясування цієї залежності. Крім того, не можна забувати про соціальні умови. Під час соціологічного аналізу дії елемент механізму набуває виняткового значення. Його роль аж ніяк не обмежує можливість опосередкування юридичних норм в імперативних правах. Навіть за наявності юридичного факту і відповідної психологічної установки особистості соціальні умови можуть поставити особу в таке становище, за якого вона не зможе реалізувати свою негативну установку. Не можна також залишати поза увагою те, що, вступаючи в правовідносини на основі втілених у суб'єктивних правах юридичних норм, особистість не може так чи інакше не відчувати морального та правового регулювання.
   Опосередкування абстрактної норми в суб'єктивних правах уже свідчить про реалізацію права, про те, що воно соціальне діє. При цьому залежно від сфери правового регулювання, реалізація може завершитися вже на рівні правових зв'язків (конституційні права, право власності). В інших випадках правовий зв'язок, що виникає за опосередкування юридичних норм у суб'єктивних правах, може бути лише етапом у соціальній дії права, на якому його характер ще не може розкритися цілком, оскільки самі особливості відносин, що потрапляють у сферу права, допускають наявність, як мінімум, двох суб'єктів, а отже, потрібен наступний етап - реалізація права в правовідносинах.
   Соціальна дія права на рівні правовідносин допускає взаємодію суб'єктів, які володіють правами й обов'язками. Правовідносини - це конкретний правовий зв'язок суб'єктів. Саме суб'єктів, а не просто конкретного суб'єктивного

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>