Вивчення динамічних процесів, завдяки яким право впливає на суспільство, структурує та організує його, а суспільство зумовлює в свою чергу розвиток права, конструює правову реальність, стає сьогодні найбільш актуальною проблемою як соціології, так і правознавства. Тому соціологи почали більше приділяти уваги вивченню динаміки права як соціального інституту, який виражає нормативну структуру суспільного життя (тобто крізь призму соціальних відносин, що існують у суспільстві), відносності права та його відповідності соціальному оточенню певної групи в конкретній історичній ситуації, виникнення, формування та існування права як підпорядкованої складової єдиного соціального цілого, аналізу соціального конструювання правової реальності, пізнанню реальної соціальної дійсності в контексті функціонування правових чинників, насамперед для того, щоб давати соціотехнічні рекомендації, які дозволили би здійснювати раціональні та ефективні перетворення соціальної дійсності, а юристи - дослідженню права як динамічного соціально-юридичного феномену з точки зору його генезису та дії, аналізу його життєздатності і функціональної повноцінності, більш глибшому розумінню його внутрішніх зв'язків з природою соціального, з метою оптимізації саме правового регулювання. І ті, й інші, на думку деяких учених, перебувають у стані пошуку міждисциплінарного синтезу. Як результат цих наукових пошуків, переконані вони, з'явилися такі комплексні, міждисциплінарні сфери наукового знання, які поєднують у собі пізнавальні ресурси соціології та правознавства, як соціологія права.
Особливо характерною в цьому відношенні є позиція К. Куль-чара, який переконаний, що сучасний розвиток науки не терпить ніякої схеми. «В наш час, - пише він, - вже ні одна галузь науки не є автономною і ні одну галузь науки не можна культивувати без міждисциплінарного підходу».
|