ння до них як до ординарного акту, а є складним відношенням дії та впливу існуючих норм, їхнього сприйняття, відторгнення, виконання, ігнорування, порушення тощо.
   Слід визнати, що в умовах прогресивних правових систем, а такими, очевидно, слід вважати системи, в яких видані державою юридичні норми максимально відповідають об'єктивним соціально-економічним потребам, ці норми можуть самореалізовуватися (втілюватися без наказу держави) у суб'єктивному праві.
   Якщо в психологічному статусі особистості переважає апатія щодо правових вимог, то це веде до конформного виду правомірної поведінки. З формально-юридичного погляду це нормально, оскільки поведінка суб'єкта відповідає вимогам юридичних норм. З соціологічних позицій це не така поведінка, оскільки відповідність її нормам має формальний характер.
   Зіткнення психологічної установки особи з вимогами юридичних норм є безпосередньою передумовою правопорушення, хоча формально це також правомірна поведінка. В цьому випадку йдеться про так зване маргінальне протистояння. Але тут існує грань між правом і антиправом, тобто накладення на негативну психологічну установку щодо права негативної діяльності, що свідчить про протиправну поведінку, правопорушення, яке мусить передбачати юридичну відповідальність.
   Теоретичний аналіз різних видів ставлення особистості до права та її правових позицій має велике значення і для конкретної соціології.
   Результатом психологічного впливу права стає формування образу права, тобто «узагальненої, емоційно забарвленої форми відображення правової дійсності у вигляді комплексу уявлень про закони, методи їхнього втілення в життя і про органи юстиції». Образ права - своєрідний зліпок конкретизованої правосвідомості. Зрозуміло, що на його формування впливають закони, діяльність правоохоронних органів тощо. Але навряд чи цим можна обмежитися. Звичайно,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>