ормоустановча діяльність не завершує проблему регулювання, а лише формує її основні принципи, створює загальні умови й передумови для конкретного регламентування.
   В остаточному вигляді правове регулювання виражається в тому масиві конкретних рішень, відповідальність за які беруть на себе посадові особи та органи, що здійснюють застосування права. Правові та соціальне-правові дослідження засвідчили, що цей бік функціонування правової системи був у нас раніше гіпердеформований. Відомчі інструкції не лише кількісно перевершували законотворчість, а й часто підмінювали за змістом, а то й відкидали закон.
   Комунікативна функція правової системи становить особливий інтерес. Одне з основних понять сучасної суспільної науки - поняття інформаційно-причинного зв'язку, що має велике значення й у плані управління суспільним розвитком. Відомо, що соціальна життєдіяльність індивідів органічно пов'язана з одержанням, сприйняттям, засвоєнням (переробкою), збереженням і використанням соціальної інформації. Правова інформація є одним із різновидів соціальної інформації, що має наказовий характер. За допомогою юридичних норм до відома учасників суспільних відносин доводять позицію держави про потрібну, дозволену чи заборонену поведінку. У такий спосіб громадян інформують про засоби та способи досягнення бажаних результатів у своїй діяльності - особистій чи суспільній, про наслідки порушення правових розпоряджень. Докладніше на цих питаннях зупинимося далі.
   Охоронна функція, як і регулятивна, спирається на весь комплекс правових норм, оскільки встановлення правил поведінки, в тому числі й позитивної, передбачає також вимоги до учасників суспільних відносин діяти відповідно до цих правил. Однак охоронний аспект у багатьох правових нормах опосередковано не виявляється, оскільки його завдання полягає не в тому, щоб заборонити, а в тому, щоб

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>