рав і обов'язків як стосовно один одного, так і щодо держави та її органів. Регулятивний вплив правових норм становить істотну особливість правового впливу.
   Разом з тим перебільшене значення регулятивної функції панувало в певний період, а саме в епоху адміністративно-командної системи, коли держава практично втручалася і регулювала всі сфери суспільного й духовного життя, включаючи ідеологію і культуру. Причому це робили за допомогою примусу в усіх його сферах, хоча в лозунговому вигляді на перше місце ставили переконання.
   Тим часом характеристика регулятивної ролі права цим не обмежується, вона припускає не лише закріплення, але й розвиток і охорону фактичних суспільних відносин, що складаються, стимулювання нових форм власності, розподілу й обміну тощо. Регулювання припускає й упорядкування того, що вже склалося, було перевірено на практиці й дістало суспільне визнання як соціальна цінність. З цього погляду можна стверджувати, що регулятивний вплив права підкріплюється охоронним.
   Зазначимо, що правова система забезпечує регулювання не лише за допомогою встановлення обов'язків, заборон і дозволів, а й шляхом створення позитивних стимулів для суспільне корисної діяльності, розвитку цивільно-правової активності. З цих позицій можна стверджувати, що в регулятивній функції права дістає найповніше втілення єдине організуюче начало, властиве політичним рішенням, прийнятим державою та її органами, які здійснюються в правовій формі.
   Основу регулювання становить законодавча діяльність держави. Але яким би розгалуженим і всеохоплюючим не було чинне законодавство, воно ніколи не зможе охопити всього розмаїття суспільних відносин. Щодо регулювання в різних сферах людської діяльності завжди виникатимуть «білі плями», колізії і неясності. Тому найважливішу роль у здійсненні регулятивної функції виконує правозастосовна система;

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>